Топ-4 акцентів англійської в Лондоні або як зрозуміти британця

Переконані, ви знаєте про те, що американський та австралійський акценти сильно відрізняються від британського. Як і те, що у Великій Британії понад 37 діалектів та багато різних акцентів, деякі з яких здаються абсолютно незрозумілими. Але чи знаєте ви, що в одному лише Лондоні можна почути чотири різні британські акценти?

Найпоширенішим і найбільш відомим акцентом вважається Received Pronunciation. Його називають «Англійська королеви», «Англійська BBC» або «Південна стандартна британська англійська». Отже, це національний стандарт британського акценту, який використовується королівською родиною та аристократією. Офіційні промови та матеріали ЗМІ базуються на RP. Саме для цього акценту написані транскрипції у більшості британських словників англійської мови. І хоча сьогодні ним користуються всього-на-всього 3% населення Великобританії, традиційно він вважається найпрестижнішим британським акцентом.

Але знаєте, що цікаво - навіть у RP є кілька версій акцентів, які вживаються в залежності від соціального статусу. Консервативний RP зазвичай асоціюється зі старшими поколіннями та аристократією, тоді як мейнстримний - з молоддю та ведучими на BBC. Останній - найпоширеніша версія сьогодні, яка має деякі спільні риси з акцентом Estuary (про нього трохи пізніше). На сучасному RP розмовляють також молодші носії вищого середнього класу.

Існує твердження, що RP не відноситься до якогось конкретного регіону Великобританії, проте його історичне походження говорить інше - він тісно пов’язаний з Південно-Східною Англією. Водночас цей акцент розуміють в будь-якій точці країни, і це його найголовніша перевага.

Одна з найбільш помітних ознак - вимова звуку [а:] у наголошених складах. У словах grass, pass, bath звучить подовжений [а:] - голосний звук, який утворюється біля кореня язика.

Звук [r] у таких словах, як worked, part-time та order, не вимовляється, тому слова звучать більше як «wuhked», «paht-time» і «awdah». Це характеристики, які RP розділяє з усіма акцентами в Південно-Східній Англії.

Другим найбільш впізнаваним британським акцентом є кокні (Cockney). Це дуже старий діалект англійської мови, поширений у лондонському Іст-Енді, історичному індустріальному центрі, де жила бідніша частина суспільства, тобто протилежність «елітарної» з Вест-Енду. Неважко здогадатися, що вона керувалася своїми правилами, в тому числі в мовному середовищі.

Однією з головних особливостей кокнійського акценту був римований сленг. Слово-оригінал заміняли фразою, яка з ним римується. По всьому Іст-Енду все ще можна почути торговців, які жартівливо вигукують зі своїх прилавків “Bees and Honey” замість “Money” або “Loaf of Bread” замість “Head”. Але щоб так говорити постійно — такого вже немає. Разом з тим сам акцент все ще достатньо поширений - старше покоління жителів Іст-Енду використовує чистий кокні. Молодь в основному використовує лише невелику частину особливих наголосів.

Характерні особливості акценту кокні - велика кількість гортанних перемичок і звук [θ] («th»), який часто змінюється на звук «f» (наприклад, у словах “everything” та “thing”). Так само звук [ð] переходить у [v]. Звук [h] у слові “have” та інших словах з ним на початку не вимовляється, в той час, як в RP вимовляється чітко. Тож “have” звучить як ['əv].

В той час коли кокні поступово зникає, відносно новий акцент Estuary English (EE) лише вкорінюється в Лондоні та по всій Великобританії. Вперше він був згаданий у 1980-х роках, коли ним розмовляли переважно на далеких околицях Лондона та в сусідніх графствах Кент та Ессекс.

Формально це не автентичний акцент, а яскрава суміш деяких особливостей інших вимов. Estuary English описують як щось середнє між Received Pronunciation для вищого класу та кокні для робітничого класу. Його використовують майже протилежні соціальні групи - бізнесмени з простим походженням, молодь вищого середнього класу та всі, хто прагне отримати вищий соціальний статус. З огляду на це деякі лінгвісти вважають, що незабаром він стане базовим південним акцентом в Англії.

Estuary English — надзвичайно гнучка система. Не маючи унікальних особливостей фонетики, він максимально увібрав в себе характеристики кокні. Наприклад, вимову звуку [l]. У EE він звучить як що завгодно, але точно не як [l]. Наприклад, слово «milk» стає [miwk], «sold» — [sɔʊd], а не [səʊld]. А фраза «girl out» взагалі вимовляється як [ɡɛo æoʔ]. Це результат процесу L-вокалізації, який стає все більш поширеним в Лондоні.

Як і в кокні, в естуарній англійській є багато гортанних зупинок. Тому «can't» звучить як [kɑːnʔ], а «better» зазвичай перетворюється на [beh-eh]. Водночас EE не запозичив інші найбільш помітні фонетичні особливості Кокні - немає заміна "th" на "f" і "v", немає втрати звуку [h].

Multicultural London English (MLE) – це один із найновіших акцентів (лінгвісти почали звертати на нього увагу лише наприкінці 20 століття), який виник у Східному Лондоні (а саме в Тауер-Хамлетс і Хакні). Існує думка, що він сформувався під впливом іммігрантів, які вивчили англійську як другу мову та оселилися у Великій Британії. Зараз цей акцент поширюється по всьому місту.

MLE найбільш вживаний представниками робітничого класу з етнічних та культурних меншин. Це породило стереотип, що MLE - прерогатива виключно етнічних меншин, але його використовують люди різного походження. В будь-якому випадку ключовим фактором становлення акценту була багатоетнічність, а разом з нею - суміш різних автентичних вимов.

Набувши популярності серед молоді Іст-Енду, MLE в певному сенсі замінив кокні і набув статусу локального акценту. Він багато в чому перегукується з елементами локальної міської культури Лондона, зокрема музичною сценою Grime.

Для цього акценту немає загальних правил. Дві різні людини можуть по-різному вимовляти ті ж самі звуки. Однак найбільш впізнавана ознака MLE - це звук "th", який артикулюється як "t" або "d". Тож «think» стає [tɪŋk], «the» стає [de], а «that» стає [dæt]. Звук [h], на відміну від кокні, зовсім не опускається. Він чітко проговорюється в усіх словах.

Акценту притаманні також плаваючі голосні [æ], [ʌ], [ɑ], [ɐ]. Для цих звуків тут не існує чіткої артикуляції. Тому голосні переднього, середнього і заднього рядів можна міняти місцями. Це інколи стає проблемою, коли мова заходить про невідповідність такої вимови та граматики.

Всі ці акценти можуть здатися дуже складними, але це не так. На ділі розрізнити ці акценти не так вже й складно. А якщо добре потренувати аудіювання, можна взагалі перестати відчувати різницю. Найкращий спосіб зробити це - завжди слухати англійську, коли це можливо. Окрім розмов з носіями мови (які говорять з різними акцентами та діалектами залежно від походження), фільми без дубляжу та подкасти стануть класними помічниками. Незабаром ви помітите, що ваш розум звикає до різних типів вимови, і проблема розуміння акцентів поступово зникає.